Наприкінці червня, коли сонце піднімається найвище, день найдовший, а ніч найкоротша, наші предки відмічали свято Івана Купала – одне з найдревніших свят східних слов’ян. І як християнство не боролося зі старими язичницькими традиціями та так і не змогло їх повністю викорінити… До сьогодні в день літнього сонцестояння українці святкують Івана Купалу або Сонцекрес, поляки – Соботки, латвійці – Ліго, литовці – Саулес…
Вже наступного дня сонце повертає на зиму. День хоч на хвилинку, але зменшується… Та зараз літо в самому розпалі, геть не думається про холодну зиму. І ось саме в цей час зацвітає липа і п’янкий солодкий аромат її невиразних квітів чути ще здалеку.
Липа – дерево, що знайоме багатьом, її часто можна зустріти в лісах, парках, вздовж доріг. Серцевидні листочки, жовтуваті квіти з зеленим крильцем, з яких восени утворяться горішки. Ну ще липовий мед та цілющий чай… Що може бути цікавого в такому звичайнісінькому дереві? А виявляється не все так просто. Якщо вміти дивитись навкруги, цікавитись і трішки покопатись в товстелезних нудних книжках, то «рослинно-тваринні цікавинки» виявляться не тільки в далеких екзотичних краях, а просто на вулиці під будинком…
Тож знайомимося зблизька – липа. І одразу: яка? В Україні в дикій природі та культурних насадженнях зростає 7 видів лип, найбільш поширеними є 3 – дрібнолиста європейська та широколиста. Найчастіше зустрічається липа дрібнолиста або як її ще називають липа серцелиста. Про неї і буде мова, інші види мають подібні властивості, хоч і з невеликими відмінами.
Отже, липа дрібнолиста – листопадне дерево, висотою до 30 м з розлогою кроною і діаметром стовбура більше 1 м. Але в наших лісах липи рідко бувають таких розмірів. Як правило вона входить до другого ярусу і сягає до 15 м висоти. Найчастіше старі липи можна зустріти в штучних насадженнях. Наприклад, липа Шевченка, що зростала в парку садиби Лизогубів в м. Седнів, мала вік близько 600 років. В 2006 році вона впала, але із залишків стовбура почала рости молода парость.
Липи – доволі довговічні дерева, що доживають до поважного віку в 400 – 600 років, а іноді до 1000 – 1200 і складають гідну конкуренцію дубу. На вулицях міст вік лип скорочується до 80 – 100 років, як виняток – окремі дерева в парках доживають до 300 років. В лісах вік липи залежить від її «положення» в рослинному угрупованні: якщо вдалося вирватися в перший ярус (найвищі дерева лісу), то дожити до дуже поважного віку шанс досить великий. В другому ярусі вік лип не перевищує 100 років, а в підліску – лише до 25. За сприятливих умов найбільшого розвитку крона дерева досягає десь у 40-річному віці.
Серцевидні асиметричні листочки на гілках розміщені почергово, в двох площинах, що дозволяє максимально вловлювати сонячне світло. Так, в липи віком 100 – 120 років і діаметром стовбура 30 – 40 см нараховується до 50 тисяч листочків, а їх загальна площа може сягати 100 м2.
В листках липи багато кальцію і тому вони швидко перегнивають (за один рік розкладу листок втрачає до 60 % своє ваги), не утворюючи потужної підстилки, покращують механічний склад ґрунту і підвищують його родючість.
На родючих легких ґрунтах (а саме такі найбільш полюбляє липа) коренева система досягає найкращого розвитку. Потужний головний корінь глибоко проникає в ґрунт, а велика кількість бічних коренів, що розміщуються ярусами, дозволяють липі найефективніше використовувати поживні речовини всіх ґрунтових горизонтів. Завдячуючи такій будові коренів, рідко можна зустріти вітровальні липи.
Цікавою особливістю липи, що відрізняє її від інших дерев, є розвиток квіток на молодих цьогорічних пагонах. Цим і пояснюється таке пізнє квітування лип.
Цвіте липа дрібнолиста наприкінці червня – на початку липня і триває квітування 12 – 14 днів. Вперше зацвітає в 8 – 15 років на відкритих місцях і в 20 – 25 років – в насадженнях.
В квітах липи раніше дозрівають тичинки, що дають пилок, а потім і маточки. Суцвіття звисають вниз і прикриті листям, що забезпечує надійний захист пилку та нектару від дощу. Це має і негативні наслідки – серед листя квіти для комах-запилювачів малопомітні, але тонкий, п’янкий аромат надійно вказує дорогу до нектару. Причому аромат більш відчутний на відстані від дерева. Комахи, що прилетіли на квітку (найчастіше це бджоли, мухи та джмелі), чіпляються за тичинки та маточку, вимазуються в пилок і перелетівши на іншу квітку, перехресно їх запилюють.
Квіти, що розміщуються на затінених частинах крони виділяють в 2,5 – 3 рази менше нектару, ніж квіти на сонячних місцях. Ще більший вплив на виділення нектару має температура. І тому навіть в жаркі дні нектар може не виділятись якщо ночі холодні. При температурі нижче 10 °С виділення нектару повністю припиняється, те саме відбувається при підвищенні температури до 38 °С. Максимальне нектаровиділення відбувається в безвітряну, теплу (24 – 26 °С), помірно вологу (вологість повітря 60 – 80 %) погоду.
Насіння дозріває восени, в жовтні, поширюється вітром, птахами та гризунами. Вага 1000 насінин сягає 30 г, а одне дерево в розквіті сил дає до 4 кг насіння, тобто більше 130.000 насінин. Як і в багатьох інших рослин в липи бувають рясні роки, зазвичай раз в 6 років, коли дерево родить дуже рясно. Насіння липи відзначається низькою схожістю – 30 – 50 % і для того щоб прорости повинно пролежати в ґрунті 2 – 3 роки.
А тепер про мед… Липа важливий, але доволі примхливий медонос. Як було сказано вище, для найкращого виділення нектару повинно співпасти чимало факторів. І все ж з 1 га липового лісу бджоли можуть зібрати 600 – 800 кг меду, тобто від 7 до 20 кг на одну бджолосім’ю.
Липовий мед світло-жовтий з легким бурштиновим чи зеленуватим відтінком, має приємний солодкий смак з нотками кислинки, гіркоти та терпкості. Починає кристалізуватись десь приблизно через 3 – 4 місяці після збору і стає непрозорим та світлішим. Тому, якщо вам «впарили» рідкий липовий мед взимку – це підробка.
Липовий мед має цілющі властивості. Перш за все виявляє антибактеріальну дію і гарно допомагає при простудних хворобах, ранах, опіках. Але людям з алергією на пилок та цукровим діабетом, потрібно бути обережними.
Чай з липового цвіту – один з найдревніших лікувальних препаратів, що відомий майже всім народам Європи. Найчастіше застосовують його як потогінний та відхаркувальний засіб при застуді та хворобах дихальних шляхів. Також відваром липового цвіту полощуть ротову порожнину та горло при запальних процесах. Обережно з липовим чаєм потрібно бути людям з пороками серця.
Деревина липи біла або червонувато-біла, легка, м’яка, легко обробляється. Раніше більшість домашнього посуду було з липи: миски, ложки, кухлі. З лубу робили личаки – взуття. Дрова з липи нікудишні – дають слабкий та нетривкий жар, але деревне вугілля – найкраще для виготовлення пороху.
Ось така незвичайна, але для нас звичайнісінька липа. І це ще не все. Можна згадати про молоде листя липи, що вживають в їжу; про олію з насіння, яка за смаком нагадує мигдалеву; про гарні затіняючи властивості та витривалість до загазованості повітря, через що липа стала одним з найпоширеніших дерев в озелененні міст… Але напевно досить. Ось тільки ще трошки цікавинок про липу:
· Латинська назва роду липа – Tilia – за одними джерелами походить від грецького слова «ptilon» – крило, через криловидний приквіток. За іншими джерелами від грецького слова «tiliai» – назва, що використовувалася для осокора. А латинська видова назва дрібнолистої липи «cordata» – дослівно перекладається як «серцевидна», за форму листків.
· В світовій флорі налічується до 30 видів лип, поширених в помірній смузі Північної півкулі.
· На липі розвиваються близько 200 видів комах.
· Найчастіше старі липи уражені дереворуйнівними грибами-трутовиками, що викликають серцевинну гниль та дуплистість. Від цього липа сповільнює ріст, але гниль не прогресує, як у осики чи берези, і дерева можуть доживати до дуже похилого віку.
· Старі липи можуть посперечатися у товщині стовбура з дубами. В окремих дерев він може досягати 5 м в обхваті та навіть більше.
· Липа є національним деревом в Чехії та Словаччині, одним з двох національних дерев Латвії. Листок липи вважається національним символом Словенії.
· Існує повір’я, що в липу не вдаряє блискавка і під нею можна ховатися в грозу. Насправді це не так і ховатися під великими деревами в грозу дуже небезпечно.
· Назва німецького міста Лейпциг, так як і російського Липецьк походить від липи.
· Колись з липової деревини, яка легко обробляється підробляли печатки. Ймовірно саме тому слово «липа» може означати брехня або підробка.
· Біла, однорідна деревина липи є прекрасним матеріалом для художнього різьблення. Середньовічні вівтарі в соборі Святого Павла в Лондоні та різьблені панно Віндзорському замку виготовлені саме з неї.
· Більшість слов’янських народів вважали липу священним деревом і оберегом від злих сил. Її висаджували поблизу храмів та святих місць.
Назар Назаров,
науковий співробітник Мезинського національного природного парку
